Ви відкривали вранці темні штори,
Впустивши в себе день ясний, новий,
Засліплені проміннями аврори,
Відчувши світ оновлений, живий?
Життя вдихнувши розумом зп’янілим,
На повні груди крикнути - Живу!
Всміхнутися лицем закам’янілим,
Радіючи що прийде рандеву?
Отак артист чекає на куліси,
Що відкриваючись поєднують світи.
Мов задзеркалля для маленької Аліси,
Де кролик залишив свої сліди.
Сценічний образ переплетений словами,
Відключення від вічного буття,
Кохання сенс з пекучими сльозами
І звук гучний свого серцебиття.
Час пролетів і вимкнули софіти,
Лишив театр спомин вогняний.
Та є бажання штори нам відкрити,
Впустивши в себе день новий, ясний.
19.11.24р. Олександр Степан.
