Стиглим окраєчком смутку
місяць прокрався у дім,
Сперся зухвало на лутку:
докору стільки у нім.
Наче б то совість для нього –
Бранка безмовно-бліда.
Хоче дістатись до всього:
в душу, либонь, загляда.
Зорі підморгують наче…
Зрадою чи співчуттям?..
«Тиша ніколи не плаче! –
кажуть. – Для себе затям.
Безліч бажань погоріло
В сяйві ночей отаких».
Ніч протверезить уміло
і найхмільніших.
Усіх…
Ілюстрація до вірша - робота ШІ.