Невже за вікнами весна
сади цвітуть за гаєм,
а я ще до цих пір одна
кохання вірного немає
цвіте яблуня білим цвітом
простяглася долина зелених полів
заволодів ти усім світом,
а кохання моє взяти не схотів.
цвіте вишня під вікном
береза розпустила бруньки
дивлюсь на зірку за лісом
а в голову війшли дурнії думки.
трава пробилась крізь грунти
і дощ полив тепленький,
де зараз, з ким?
поїхав мій миленький.
поїхав, може від мене
шукати долі, правди
та може і до іншої,
до палкої коханки.
Вже зірка в небі не сія
і я біля порога,
не чути пісні солов"я.
Сльоза вкрила підлогу.
Чому? питаю двері я,
чому кохання кинув,
навіщо, я ж була твоя,
а ти кудись полинув.
Чому, я стукну по вікні
спитаю, скажи щиро,
і голос низький з тишини
озветься швидко.
Тому, що не кохав тебе
і прощавай на віки.
як громом, болем вдарило мене,
і гірких сліз вже ріки.