***
Безодня ночі простяглась над головою,
Всі люди сплять, чарівні бачать сни.
Лиш ми не спим, й повільною ходою
Йдемо через німі лани.
Нема майбутнього у нас, немає долі,
Ми втратили минуле та життя,
Й даремно бились ми за миті волі,
Що нас закинули у небуття.
І ми йдемо до тих стовпів чарівних,
Що небо підпирають по краях землі,
Не боїмось людей, та думок хибних
Про марність нашої ідеї та ходьби.
І рік за роком ми йдемо щоношно
Бо там чекає нас пекельний суд,
Який засуджує всі душі грішні
Та в пекло відправляє темний люд.