. "Осінь, осінь - скроні в просинь,
А серце багрянцем горить, -
Все юності спогадів просить,
Ніби зупинить осені мить..."
Іду тихо осіннім я садом,
Сум в душу закрався мені,
Стелить осінь стежки листопадом
І клен горить у багрянім вогні.
Полум'я сторуке обняло й мене,
В цім вогні горять мої мрії...
Я знаю - осінь скоро пройде
І серце зродить інші надії.
Я в осінь іду, а весну пам'ятаю -
Душі буяння, мрій незкінчений політ.
Ногами дитини біжу я по маю...
По ньому іду... стільки вже літ.
А осінь щораз все нова і нова,
Багряним полум'́ям завжди горить.
В цім вогні іскряться все нові слова
І неповторна... стає кожна мить.