Надія зажевріла кволою
жовтою іскрою,
В залитому вогнищі –
в похолоділій душі.
Навіщо людина отутечки
зброю споліскує,
та миє над згарищем
різанотілі ножі?
Змішає з водицею кров
свеї жертви та попелу,
Дровину надломлено-вугільну,
смуток ганьби.
Наруга над святістю,
вчинена знехотя-зопалу,
де пурхали легко,
злітаючи в синь, голуби...
...Надія сичала, джерельної
з леза глитаючи.
Вплітались багряно в ту воду
джерела судин.
Ось – вбивця звичайний.
Ссавець.
Скаженіє, вважаючи,
що став однією
з отих
над(чи НЕДО)людин...
...Надія зажевріло
гасла...
09.12.09
Оценка поэта: 5 Навіть не ссавець, а повноцінний хижак м'ясоїдний.
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоден...
Хоча... Хижак не винен, що його саме таким створила природа. Може бути красивим. Як ось, наприклад, талісман наступного року - тигр.
А ссавець... В мене в уяві це щось аморфне,безвідповідальне. Застосоване до людини - автоматично стає образою. А порівняння з хижаком
далеко не кожному видасться за образу.
Дякую Ігоре за відгук!
09.12.2009 - 21:51
09.12.2009 - 21:48
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зашарівся, мов юнак
09.12.2009 - 21:42
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Складно. Філософія...Але ідея вірша як-то не докінця розкрита...
