Чому цінуєш лиш коли втрачаєш?
Коли щось маєш то не помічаєш?
Коли ти була поряд зі мною?
Не думав зовсім я про нас з тобою?
А коли з іншим побачив я тебе,
То в середині враз перевернулося усе.
Тебе чомусь почав я ревнувати,
Про тебе думати тебе кохати.
Чому раніше я не помічав твою красу?
Чому не розумів, що я тебе люблю?
Чому я посмішку твою не замічав?
Чому з тобою зустрічі я не шукав?
Чому про тебе біліше не дізнався?
Чому в усьому не признавався?
Не відчував все те, що зараз відчуваю,
А лиш тепер чомусь страждаю.
Можливо заздрість це моя,
Що біля тебе інший, а не я.
Можливо це боюся я,
Бо ти не будеш вже моя.
Дивуюсь сам я цим словам,
І що це сталось з почуттям.
Що далі буде я не знаю,
Тому поки що почекаю.
Можливо з часом це пройде,
І навіть не згадаю я про це.
Якщо сильніші стануть почуття,
Про них тобі мабуть розкажу я.
А поки з почуттями розберуся,
При зустрічі тобі я усміхнуся.
І буду вестись як завжди,
Щоб нічого не помітила ти.
