Молодість ввійшла в моє життя стрімким яскравим потоком. Я відчула весь смак її солодкої чаші насолоди. Ні жорстока зима з її холодними володіннями, ані пекуче запаморочливе літо не ставало на заваді цим приємним хвилинам тріумфу. Душа впевнено говорила: ТАК! Нарешті настав час сходу на п'єдестал! Здавалося, хвилини цієї радості зіллються з вічністю і ніщо не зможе їх зупинити.
Але... Як непередбачуваний грім серед ясного неба голова забилася безперервними думками про плин відчайдушних хвилин щастя. Дуже не хочеться про це думати, але туман розчарування весь час не дає спокою.Гарна фігура,приємна зовнішність, високий стан... Лишенько, куди все це подінеться років через 20??? Безглузде запитання, чи не так? Куди, куди, - куди в інших, туди і в мене. Ото б іще дорогу знати, аби забрати всі свої прикраси назад. Хоча, хто ж її знає. Якби знаття, то...
Відомий вислів: "Краса врятує світ" перетвориться для мене на недосяжну вершину, і тільки утопією наповнить зморшкувате обличчя. Але ж має бути якийсь вихід. Як зберегти себе від занепаду молодості??? Так, це запитання досить влучне, адже рецептики подолання навіженої старості колись-таки мені точно знадобляться. Ой, забула... Сказав ж хтось, що краса вічна, а я не повірила. І справді, якщо задуматись, про яку красу йшлося? Напевно, все-таки про внутрішню, чи не так? Принаймні вона вас ніколи не зрадить.
Та ще одна проблема - що ж робити, якщо ваша душа вже цивілізувалася настільки, що не може повернутися до "природної людини"? Чим тоді себе порадуєш?
Та врешті-решт, вибір за вами!!!
