Сірі будинки й дороги в нікуди, пусті вікна й розбиті , важкі штори. Кольорове світло й вивчені на пам'ять силуети. А що там, по той бік. засклілої темноти? У темних вікон своя історія, свій запах, свої живі підвіконня. А там ховаються люди, яких зреклося життя. Вони анемони смерті і ми їх так часто просто не помічаємо. Вони знають ціну вічності та смак болю. З середини їх роз'їдають паразитичні організми, віруси ,що квітнуть ,як рафлезія , а ми їх зрікаємось , боїмося , але самі не знаємо чого. а як це жити, коли знаєш дату свої смерті?
В повітрі плаває запах мокрого асфальту, грецьких горіхів та осіннього листя. На темному підвіконні сидить кіт, я чую як він муркоче. Підійшла ближче і заглянула в його зелені очі, вони такі живі та вільні... Раптом прозора чоловіча рука забрала кішку; у темному вікні ввімкнули світло. Ти так мене й не помітив, а я стояла під твоїм вікном і боялась навіть дихати. Стояла і слухала щось по той бік тиші. Зірвала вертикаль, горизонт та діагональ, сплела солом'яний міст в твою реальність. Опинилась в твоїй квартирі. Повітря на смак, як солодкий, чорний чай. Ти так тихо підійшов до мене і закрив мені руками очі. Твої руки такі холодні, ти стискаєш мені обличчя. Ти так близько і я плутаюсь в твоїх обіймах. Стаю одним цілим з тобою, ми лежимо на підлозі і вивчаєм безкінечність стелі. Недопите шампанське і нездійснені мрії. А пам'ятаєш як ми малювали болотом на небі? нас пожирало сонце і ми ховалися в траві. Ти викрадав мене і ми мріяли разом, блукали у різних просторах та малювали ілюзії. А пам'ятаєш наш нічний Париж? Все так прекрасно, а ти зникаєш. Куди ти? Почекай на мене! Ти пішов, залишивши мене одну в пустій квартирі на восьмому поверсі. Так холодно, все навколо покрилось цвіллю і я стала мохом. Я обіцяла тобі не робити дурниць, але я божеволітиму в снах. Якщо ти мене не розбудиш, то я прокинусь в одному ліжку з своєю реальністю. Вибач за слабість і за те, що так дивно та з відчаєм тебе кохаю, за те, що пишу тобі листи , але не відправляю їх , бо тебе вже немає. Вибач, за те, що малюю твої портрети і чекаю на тебе. Повернись! Візьми мене за руку і я віддам тобі свого ангела. Він знищить твою хворобу і ти забереш мене з собою. Ти будеш цілувати мене під дощем на даху багатоповерхівки, я знаю ,що ти боїшся висоти. Ти даруватимеш мені старі газети і ми будемо ходити босі по траві. Ми будемо жити вічно….
