Вранці, прокинувшись, вийшла із хати
Весну-красу на подвір’ї вітати,
Зимно іще, та не бачать це очі,
Радістю живиться серце дівоче.
Небо, мов річка, блакитне й прозоре,
А не похмуре таке, як учора,
Птахи веселі акорди вивчають,
Розпач і сум із душі відганяють.
Щастя навкруг обгортає простори,
Світ покидають всі злісні мінори,
Діти спішать сонця промінь стрічати,
Що так дбайливо вже взявсь зігрівати -
Кожну травинку, що вбралася сніжно,
Кожну билинку турботливо й ніжно,
Мамі і татові, дружній родині,
Світлі промінчики йдуть без зупину.
Весно-голубко, земля тобі рада,
Ти нам кохання принесла й відраду,
Геть відженемо проблеми й турботи,
Час прийшов сходу на світлі висоти.
Все прокидається, сили шукає,
Твою підтримку завжди відчуває.
З квітів віночок сплету на добро,
Радість землі, бо прийшло вже тепло!!!
