Я в сльозах біль не окропаю,
мені б твої слова на мою користь...
Добре, що їх я не маю.
І знов я марю, сповідаю, майже помираю...
Знаєш, я міг би безліч слів тобі,
На твої примхи підготувати,
Та, як бачу, мабуть не варто.
З'явивсь, щоб твоє еґо розпластати,
А ти все полистаєш
І не сама, як виявляється, страждаєш
Кохаю - твоє виправдання,
Навіть не уявляєш, як болячі мені твої зізнання
Нічого не варті вони,
І можливо не варті навіть покаяння
Та я не в злобі, я тільки молю,
Щоб ти відчула, я ж веду тебе крізь кохання
В твою карму, в широкі мандри,
Де немає злоби та жалю;
Де немає місцю примхав та чиїхось вадів;
Там граються маленькі діти на бережку -
Вони тобі розкажуть.
дякую Велике!
