Цвета листвы, увы, не согревают,
и неба свод коптят костры из листьев,
но только тот, кто осенью мечтает,
и в хмурый день отнюдь не станет киснуть.
Погода шепчет нам занять и выпить,
да вот не шепчет у кого позычить.
Сквозняк свистит в окне болотной випью
и сырость насморком гундосит словно сыч.
Под носом герпес пухнет мелкой сыпью
и диктор про погоду всё талдычит.
(Юрген Пті)
Слов’янська страдницька душа…
«Що хоч’ роби – а тільки випий!»–
такі вслухаються слова
малий є привід чи великий.
П’ють з горя, з радості, з нудьги,
від страху, стресу, від застуди.
«Пий! Пий!» – звучить імператив,
і п’ють слов’янські бідні люди.
П’ють влітку – пиво в холодку,
А взимку п’ють – аби зігрітись.
Весною – весело в садку.
А восени – щоб розрядитись.
Як гроші є – п’ють «конь’яка»,
Немає – пиво чи «чорнило»,
Чи самогонку з буряка,
Щоб щось свідомість замутило.
--------------------
фото Юргена Пті
Донизу котитись завжди легше, ніж дертись догори.
За свiдомiсть! 
