Що перше потрапить під руку,
Те і вхоплю: човен на річці змарнілій,
Сіро-димний обсмалений обрій,
Вуса руді, повзучі по стовбуру сливи, .
Таємний згорток кукурудзи-
Хапаю спокусу в долоні щасливу...
І мить повітряного змія
Ростягую на пару днів. Цю втіху
Кладу окремо у кишеньку.
Небесні смужки шовку й органзи
Десь зверху всього покладу.
Збираю терпкі аромати луків,
Просочене теплом грушеве гілля.
Спів солов"я кладу у душу,
Твій погляд теплий забираю в серце.
Одягнена лиш в сонце й дивограї
Веселку ніби скарб - у сховок.
Й себе туди коричневу вкладаю.
І лестощі морської хвилі,
Де сонця множаться на міліарди
і камінці обцьомані і хтиві
(до ніг, до спини приставали завжди)...
Я їх беру.А ще доречно зливу,
Хоча б одну з грозою й шквалом літнім,
Хоча б, одну із всіх промоклих,
Прозору одіж поглядів і компліментів
Сховаю у провощений папір.
І яблука... І ще того, чого стидаюсь,
А в хащах підсвідомості палаю
Смолоскипом пожадання... Бо кохаю!
І це все теж складаю в купку.
Всі барви, пахощі, смаки, перебування...
Згортаю у сувій собі на згадку.
Спаковую в коробочку маленьку темну
Мов бандероль, підписую кому
Куди і звідки. Та лиш зазначу: Літо Тепле
В графі "кому" впишу своє ім"я.
Тепер я дихаю спокійно, бо я певна,
що літо вже нікуди не тікає!!!
17.08.2010р.
І так ще не хочеться, щоб це літо відходило.. 
Дякую!!!
варавничі витриБеньки 
