Логічна суть, трагічна справа,
Неправда зліва, брехня справа.
Закрию очі, бачу морок,
Сьогодні тридцять, завтра сорок.
Коробка тут, в ній порожнеча,
Тікаю знову і вкотре втеча,
Це не початок, кінець грі,
М’яч залітає в сітку воріт.
Мені казали: смішно, актуально,
Але насправді - усе банально,
Нема надії, …роботу маю,
Свою свободу там убиваю.
Мине багато, років життів,
Хороших фраз, красивих слів,
Сліз то від щастя, то від біди,
Стою на місці, не можу йти.
Підняти настрій, домашні вправи,
Думок абстракції і різні сплави,
Мить, й відчуваю, у собі сили,
А завтра знову бажання вбили.
Я ж лиш людина й моя усмішка,
Жартів ти хочеш, я хочу ліжка,
Знову сміюся, насправді мрії
Твої здійснити, до ейфорії.
Ти ж бачиш небо, своє окремо,
Я ж бачу спільне, де ми ідемо,
Разом і поряд і дотик рук,
Твій чую подих, ти - серця стук.
Дивись це добре, це не погано,
Бери це щастя, нема тут рано
Слова для цього, чому ховаєш,
У своє серце, ти не впускаєш.
Мої ж думки, тобі одній,
Зараз душею, увесь я твій,
Тобі й для тебе, все моє я,
В думках моїх - твоє ім’я.
Тримайся Юрій, ще не кінець,
Тіло болить, в душі синець.
Землю забрали з під моїх ніг,
Ти намагався, але не зміг,
Світ цей змінити, не має міці,
Стрижуть отару, покірні вівці.
І я в загоні, посеред них,
В багно обличчям, я також звик.
Кажу спасибі, о ваша милість,
Зі мною сталась так само прикрість.
Комусь любов це, комусь кохання,
За що, о Боже, це покарання?
Ні, не повинен, хлопці не плачуть,
Переступлю я і цю невдачу,
Забути хочу, але не сила,
Беру мотузку й шматочок мила.
Щастя (що) не має, стільця у хаті,
Духовно бідні, в лапках багаті,
Яка ж нарешті, життя ціна,
В чому провина, у чім вина?
Коли не можу, я це змінити,
Чому родився, для чого жити?
О, вже пригадую, хоч і не певно,
Все ж в цьому світі я не даремно.
Свій хід зроблю, пішак на дошці,
Гвинтик системи, дьоготь у ложці.
Невже ж погано, що хочу більше,
Щоб було краще, не було гірше?
Для цього світу, для нас усіх,
Щоб зла не стало, щоб зникнув гріх.
Так, я романтик і зашкарублий,
Я реаліст, дірку не бублик,
Нам всім дарують, а ми і раді,
Звиклі образам, подружній зраді.
Очі закрили, утрати боїмось,
Черево повне, ніяк не наїмось.
Ще більше сміху, більше насилля,
Гниє і сохне, наше бадилля.
Побійся Бога, не має Бога,
Де був ще цвинтар, зараз дорога.
Спішиш біжиш, за хвіст удачу,
Око за око, я не пробачу.
Не бийте вдруге, мою щоку,
Я хочу сонця й нову ріку,
Я хочу неба, весь світ бажаю,
Тілом в землі, в душі літаю.
Пустіть на волю, здійснюйте мрії,
І мої плани - також у дії,
Найвища суть, призначення у тому,
Ти й тільки ти - господар свого дому,
Душі твоєї, вона лише твоя,
Ти сам в історію пишеш ім’я.
Вирішувати, не боятися, йти до мети,
Здійснюй всі мрії, всесвіт - це є власне ти!
2-3.10.2010
ID:
214290
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 04.10.2010 14:08:58
© дата внесення змiн: 08.01.2012 11:52:53
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
