На ратуші годинник вибиває
І містом Лева вдалеч дзвін летить.
На площі Ринок гомін – люд минає,
Трамвай вузькоколійний дзеленчить.
Ось кам’яний Нептун як страж в дозорі,
Позаду Амфітриту залишив,
Діана із собакою при зброї,
На пост Герой Адоніс заступив.
А біля оперного на проспекті
Чеканний такт копит коней звучить,
Поважна пані їде у кареті
І часом бич візничого свистить.
На вернісажі, що по Театральній,
Мистецьких виробів – лиш вибирай.
Милує серце натюрморт конвалій,
Вражає горами Карпатський край.
Про грізні бурі та часи далекі
Говорить мур музею «Арсенал»,
Як ліквідовували небезпеки –
Про це в пожежному музеї зал.
Там на Високім Замку вітер свище,
Піднятися туди – мов здобуття.
Це місце серед пагорбів найвище,
Оглянути тут Львів – як відкриття.
Архітектурних пам’яток доволі.
Став неповторним з ними княжий Львів.
Оглядини його – здобуток долі,
Як погляд у часи далеких днів.
09.10.2010р.