Ґвалт зливи у закУтках воскрешає ( навіяне Й. Бродським)
«Шум ливня воскрешает по углам...»
Шум ливня воскрешает по углам
салют мимозы, гаснущей в пыли.
И вечер делит сутки пополам,
как ножницы восьмерку на нули,
и в талии сужает циферблат,
с гитарой его сходство озарив.
У задержавшей на гитаре взгляд
пучок волос напоминает гриф.
Ее ладонь разглаживает шаль.
Волос ее коснуться или плеч --
и зазвучит окрепшая печаль;
другого ничего мне не извлечь.
Мы здесь одни. И, кроме наших глаз,
прикованных друг к другу в полутьме,
ничто уже не связывает нас
в заре'шеченной наискось тюрьме.
*****************
Ґвалт зливи у закУтках воскрешає
Мімози феєрверк, що згасла у пилюці.
І добу ділить вечір навпіл,
Як ножиці надвоє цифру вісім розтинають,
І циферблат на талії завужує,
З гітарою подібності її окресливши.
В затриманому на гітарі погляді
Пасмо волосся пригадало гриф.
Її долоня наче пестить шаль,
торкнутися її волосся чи плечей,
І зазвучить тоді печаль, як шал;
Бо інше у мені вже недоречне.
Ми наодинці тут удвох і крім очей,
Один на одному застиглих у пітьмі,
І, не єднає нас уже ніщо
У заґратованій навскІс тюрмі.