На чужій незасіяній ниві
Проросте лише тільки бур’ян,
Та якщо старі спогади живі -
Не зітре святу правду обман.
Свята правда – окопи, розруха,
Голод, холод, кривава війна -
Розривається серце від болю,
Стільки горя принесла вона.
Сльози сиріт, батьків та коханих
Позливались в одну течію,
Розлились озерцята солоні
В море горя, печалі і сну.
Сплять загублені браття і сестри,
Бо зіткнулися з лихом страшним,
Списки їхніх імен на граніті -
Озаряються духом святим.
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, про горе людське!
Про батьків - вони вірно служили,
Обминаючи в думках «слизьке».
За Вітчизну! Коханих! Свободу!
Не жалілись, що смерть живих ж н е,
Поклялися своєму народу -
«Ворог згине і лихо мине!»
Поклонімося братнім могилам -
Це обов’язок наший святий.
Хай же пухом земля буде - ч е с н и м
І камінням - хто зраджував їм!
Поклонімося нині живучим
Ветеранам та дітям війни,
Стільки років багато минуло -
Знову сльози роняють вони!
Поклонімося братнім народам,
В лихоліття були ми - сім’я,
Всі разом добували Свободу,
Братство, Мир і щасливе Життя!
В серці знову печаль та тривога,
Наче вчора війна ця була -
Яке щастя, що довга дорога
Від страхіть нас вперед повела.
Та на новій життєвій дорозі
Знову жахи Афгана, Чечні,
Я благаю живих: «Люди добрі!
Схаменіться! Не треба різні!
На Землі ми лише тільки гості
І життя, мов струна та бринить,
То для чого скажіть треба гостям
Іншим смерть і страждання чинить?!»
Поклонімося всім «хто не з нами»
Та забудемо про ворожбу,
Хай колосся Поваги і Братства
Заплітаються в косу одну!
Не чужа це, а рідна нам нива!
Пам’ятаймо, чиї ми сини!
Я молюся: «Спаси, боже, людство -
Від страждань та страшної війни!»
Добрий вірш та світлинка не дуже пасує, бо не для того щоб славити ту армію йшли у бій солдати - вони захищали Батьківщину! Вони своїми грудьми закривали від ворога те, що їм було найдорожче - сім"ю, батьківську домівку, рідний край, а не фальшиві лозунги, за якими ховалася не менше страшна енкаведистська машина масового знищення. Я розмовляв з справжніми ветеранами і вони розказували як ненавиділи червоні петлиці, з якими щиголяли гебісти, з якими вистроювались заградзагони автоматників позаду атакуючих бійців, з якими бувших полонених пхали у переповнені вагони і везли одразу з німецьких концтаборів у Сибір. Так-що не за ці символи вони заплатили своїм життям, то і нам не варто їх славити.
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий вірш та світлинка не дуже пасує, бо не для того щоб славити ту армію йшли у бій солдати - вони захищали Батьківщину! Вони своїми грудьми закривали від ворога те, що їм було найдорожче - сім"ю, батьківську домівку, рідний край, а не фальшиві лозунги, за якими ховалася не менше страшна енкаведистська машина масового знищення. Я розмовляв з справжніми ветеранами і вони розказували як ненавиділи червоні петлиці, з якими щиголяли гебісти, з якими вистроювались заградзагони автоматників позаду атакуючих бійців, з якими бувших полонених пхали у переповнені вагони і везли одразу з німецьких концтаборів у Сибір. Так-що не за ці символи вони заплатили своїм життям, то і нам не варто їх славити. 
