Лишилося до пенсії півроку.
Багато літ її чекала я підряд,
Але в верхах придумали таку мороку,
Щоб пенсію вернуть назад.
Вже ноги ледве ходять по двору,
Допрацювати було б вже і не багато,
Тягну як можу я студентську дітвору,
Й неможу тії пенсії діждатись.
Ще добавляють цим натрудженим ногам
Тягнути лямку не посильну.
Хомут на шию вішають жінкам,
Неначе ту плиту могильну.
Хібаж під силу зрозуміти у верхах,
Що ці жіночі плечі вже згинає?
Немає сили у ногах,
А панство ще нам років добавляє.
Не думають, що кара гряне із небес
Й задумане розсиплеться у прах,
Не довго видерже такий процес,
Бо сльози ллються у людських серцях.
Господь вас закликає зупинитись
І не робити боляче людині.
Не дасть над матір’ю глумитись,
Бо Він великий, Він єдиний.
Вас покарає, зітре в порошок.
За міліон від кари вам не відкрутитись,
За цей зловісний і сумний грішок
В людським проклятті можите втопитись.
А прокляття не змиєте із себе,
І буде плач у ваших сім’ях,
Бо запитають Вищі вас із неба.
Ті, що приходять в сяючих проміннях.
