Поезія снігу – моя заметіль.
І пошук в засніженім диві.
І синяя даль (вічний поступ Далі),
І місяць в морозяній гриві.
Чуттям перелітним не чутно „курли”
Замріяно кажуть замети.
Вам мало зими? Ви не мали зими?
Тоді ви не бачили лету!
І теплим морозом на скронях дівчат,
Неторканим духом ялини –
Моїм – вище зір – сприйняттям пригоща,
Той лет, що неждано прилине.
І станеться щось в верховітті віків.
Ночами підуть зорепади.
Хто видів, хто бачив, хто пошепки зрів
Замре і залишиться. Ради.