"Пробач мені"-прошепотіли губи...
І небо розлетілось на шматки...
"Пробач мені"... Так холодно і грубо,
Як дотиком безжальної руки.
"Пробач... Я йду... Не треба зупиняти...
Ти ще полюбиш сильно,назавжди..."
Пусті слова,не треба їх казати,
Ти краще помовчи і просто йди.
"Пробач мені" сьогодні забагато...
Це прірва із обірваних надій,
Це наче крила раптом обірвати
І геть жбурнути душі наших мрій.
"Пробач мені...-тепер це навіть смішно,-
Ти не турбуйся... Ти лише не плач..."
Коли душа ридає безутішно,
Нащо мені,скажи,твоє "Пробач"?
а було б краще як би він пішов не вибачившись??? спочатку здається що прохаючи про пробачення він робить ще більше боляче, але з часом таке прохання можна розцінювати лише як те, що ти дійсно варта щоб в тебе закохуватись, бути з тобою, хоча в тому конкретному випадку як кажуть не так карта лягла
Просто Тетяночка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людська душа - загадкова штука : і ніби нема сенсу в тому вибаченні, а так хочеться його почути...