|
Гарна рибка,а це що за зелень?Щавель...Зрозуміло.Я заварила собі крепкої кави і вийшла на терасу,пташки співали так голосно,
що кожен звук в моїй голові лунав ехом,що це пахне? Це не троянди,від кожного ковтка кави віяло шампанським,я пішла до
ванної кімнати освіжитись,та там теж пахло шампаню,невже я вчора випила його так багато? і скільки воно буде мене
переслідувати,боже,це ж мій одяг,він був мокрим і пахнів шампанським,ніби прався у ньому,він нагадав мені вчорашню зливу.
Після душу і кави я швиденько приступила до справ,поки готувалися страви я прибрала залу,кухню,та прийнялась за спальню,
постіль теж випаровувала п'янкі нотки іскристого напою,тут зненацька мене звалила важка хмара-А ось і я!не прибирай цю
постільзалиш її до завтра,він так на мене дивився,а я не знала куди подіти очі,мені було соромно за вчорашні витівки,
-Діано,я хочу продовження,я хочу щоб ти завжди була така як вчора.-Ти що хочеш,щоб я кожен день ходила на вечірки і
замовляла грозу?-Ні,ні,я хочу щоб ти,ну розуміш,якби тобі сказать,учора,ти була така різна,твій голос...він як шелест
листя,-і він почав цілувати мої руки,покусуючи пальці,я зрозуміла,що учора зробила щось таке,чого раніше не робила, я
мала зрозуміти що саме йому так сподобалось,я закрила очі,намагаючись згадати все з самого початку і не помітила як моя
голова занурилась в подушку,я танула від цілунків,його руки зводили мене з розуму.-Карп! Горить карп!Я скочила з ліжка
мов навіжена і побігла на кухню,він не згорів,та добряче підсмажився,він так смачно літав по квартирі,розносячи аромати,
що через хвильку Орест стояв біля мене-Що це тут так смачно пахне?Бог ти мій! У нас справжнє свято!Що ми тут маємо?Вау!
Борщик,млинці,а з чим вони?А ця рибка хотіла від мене втекти і він підхопив мене,як же ж добре в його обіймах,він цілував
мої плечі,груди,спускаючись все нижче і нижче,ось він спустився на коліна,обіймаючи мої ноги,а я копоршилась в його
роскішному волоссі,воно пахло озером,він там купався,без мене...Тут мені так захотілось освідчитись в коханні,та внутрішнє
его мене весь час стримувало,та в якийсь момент по мені пробіг такий струм,що я не втрималась і прошепотіла-Я люблю тебе,
люблю люблю люблю люблю...
Тут він встав з колін задоволений такий і сказав-Хочу їсти!Після обіду мені потрібно було закінчити з прибиранням.
-Ми на озеро поїдем?-Може трохи пізніше,я закінчу справи по дому-Добре,тоді і я займусь чимось.У нас в домі я знайшла ще
три кімнати,одна була для гостей,маленька і затишна,люблю маленькі кімнати,вона була у теплих зелених тонах,друга була
зачинена,а третявиявилась майстернею,вона була простора і мала обладнання для пошиття одягу,та вона не була закінчена.
Найдовше я затрималась у бібліотеці,там справді було дуже гарно і таємничо,хотілось взяти якусь книжку і заглибитись у неї
та час летів,мов скажений собака.Нарешті з прибиранням все скінчено,залишалось вивісити одяг на сушілку,періодично я
думала,що мені робити з новою посадою,та мені зовсім не хотілось думати про роботу і тоді я зрозуміла,він любить слова
він дуже любить слова,це ніби ключик,я його тримала в руках,залишалось лише навчитись ним користуватись.Я почала збиратись
до прогулянки,я одяглась у все біле,мені так хотілось,кросівки,знаєте,кросівки-це класна штука.В кімнаті для одягу було
сумно,сумували босоніжки,я так давно їх не перебирала-пробачте,мої любі,я зовсім вас не розлюбила,у мене просто
катастрофічна нехватка часу.я вийiла у двір,трохи від будинку чоловік займався спавжньою чоловічою справою,ось тільки я не
зрозуміkа навіщо вона йому,він наскладав цілу купу дубових та березових віників і колов дрова.-Оресте,навіщо нам ці віники
хіба такими підмітають сніг?А що?Це буде цікаво,тобі березовий,мені дубовий,тоді до нашої оселі не підступить ніяке зло,
а,взагалі то у нас є лазня,хіба я тобі не казав.Звичайно,що не казав я би запам'ятала-Може й казав,та я забула-Тримай,
і він вклав цілу купу мені у руки,-ходімо закинемо їх сушитись.Лазня була вся з дерева,та я швиденько кинула ті віники на
лавку і швиденько звідти втекла.Знаете,що я вам скажу,тут у лісі трохи безумно,тут так складаються обставини,ніби
кожної хвилини ти піддаєшся якійсь спокусі,а ще у цьому лісі мій чоловік перетворюється на справжнього хижака,хто тут
жертва можете здогадатись,та бути жертвою в його руках це так приємно,тому славне жіноцтво якщо ви хочете відчути що
це таке,тікайте до лісу,хоч на мить,а ви шановні чоловіки,якщо хочете відчути свою силу везіть цю жіночу стать саме сюди
і не запитуйте в них,чи вони того бажають,ой,вибачте,не можу більше розповідати про секрети лісу,бо він підступає
зараз у нього проріжуться кігті і якщо мене не врятують коні,то я не знаю що зі мною буде,я так тікала,а він біг за
мною,я майже у стайні,та якби я ще не боялась заскочити на того скакуна,я була би переможницею у тому турнірі,цей страх
всього одна секунда і він звалив мене у свіже скошену траву-Ось!Ось чому я так хотіла одягти білий одяг-Все,все!
Ти переможець!Тільки не цілуй мене перед кіньми,не люблю коли вони сміються наді мною.-Добре,добре,казав він,а коні
починали сміятись,колись я запригну на цього чорнобривчика і побачимо хто буде голосніше сміятись.
Того дня Орест пожалів мене і всадив на того скакуна,я подумала як мені болітимуть завтра ноги,та то буде завтра,та
сьогодні кінь був такий спокійний,що мені починало подобатись це гуляння верхи,цього разу я відчула своє тіло у сідлі,
я посміхалась,а чоловік жартівливо посміювася наді мною-А якщо я буду тікати від тебе ти наздоженеш мене?-Наздожену,якщо не верхи,
то поглядом,поглядом я завжди буду біля тебе,мій коханий,Оресте.Боже,як на нього діяли мої слова і чому я раніше цього
не знала.Якщо далі піде так справа,то ще невідомо хто і від кого буде тікати.День був прекрасний,після вчорашньої зливи
ліс ожив,сосни торкались одна одну вітами і поскрипували,ніби так говорили ніжні слова.-Ми ще придумали як назвати
кобилицю,думаю підійде Гроза.-Гроза комах,чи що?Це мультик такий є,пам'ятаєш?Пам'ятаю,вона буде грозою Чорнобривчика.
Біля озера Орест прихлопнув скакунів і ми понеслись в воду,мов навіжені,знаєте це не дуже приємно,це страшно,я обхопила
коня за гриву і верещала так,що птахи перелякавшись кричали зі мною.Тоді Орест зняв мене,я була дуже сердита,а йому
хоч би що,цілує й цілує,я так брикались,здалсь під водою,ви ніколи не цілувались під водою?Мені теж не сподобалось,бо
потім мене потрібно було рятувати тими ж цілунками.
Боже! Я полонянка! Віддай йому мене! Назавжди!
ID:
259583
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.05.2011 18:14:52
© дата внесення змiн: 24.05.2011 20:36:57
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
класно, Олю. 
