Я запрошу серце на танець
І думки, що спітніли тобою,
Натягну струни я, що пірвались
Холодною розлуки рукою.
Включу вальс я. Та ні! Краще танго.
Я відчую пристрасть мистецтва
У шаленому танці до ранку
З твоїм образом і з биттям серця.
Танцюватиму я від безсилля,
Від далеких ілюзій, від болю.
Напівтінні медові хвилі
Непочатого в програші бою.
Шаленітиму я від дощу,
Від грози, що лунає оркестром
Із краплин, де сховаю сльозу,
Засміюсь і скажу: ...грай, маестро!
Божеволію я і п`янію,
Бо не хочу більше бажати
Знову й знову бачити очі,
Що не можуть вільно кохати!