Задеренчали десь шибки -
І я прокинувсь серед ночі.
В вікно дивилися зірки
І зазирали мені в очі.
А серед них – Чумацький шлях
Мигтів молочною рікою.
Рогатий місяць у зірках
Манив неначе за собою.
Та ніч стрічала вже зорю,
Освідчившись в коханні ранку,
Свою любов, свою цноту
Йому віддала без останку.
Та розчинилися вони
В яскравім світлі дня. І очі
Горіли свіжістю весни,
Ховаючи тенета ночі.
Ось вечір скоро змінить день,
Зірки в вікно заглянуть знову.
Не винесе моя мігрень
Любовну Ночі з Ранком мову.
