Осінньої ночі
так інколи хочу
злетіти у небо,
ну так мені треба.
У небо піднятись
і там розсміятись
над цілим світом,
над ясним літом.
Хочу кричати,
усіх налякати.
Бо я всесильна,
бо я вже вільна.
Місяць налякаю,
його я сховаю,
з ним зорі ясні,
бо демон в мені.
Я буду літати,
свій гнів проявляти,
весело сміятись
і розважатись.
Прижену я хмари,
нічнії примари,
привиди ночі,
бо інколи хочу.
Ніхто не зупинить
ні на хвилину,
ніколи не взнає,
хто там літає.
Та під кінець ночі
спати захочу
і на світанні
мій демон розтане.
Вітер повіє,
хмари чорні розвіє,
сонечко встане
і весело гляне.
Птахи заспівають,
бо нічого не знають.
Прокинуться люди
і знову весело буде.
Весела я буду,
про ніч я забуду,
буду сміятись
і розважатись.
І з настанням ночі
лякати не схочу.
Засяють зорі ясні,
помре демон в мені.