Знов в безпорадності гину,
Знов розгубилась в житті,
Зрештою вересень й червень
З квітнем у змові були.
Ти можеш вбити мовчанням,
Словом – вернути в життя,
І, як дурепа остання,
Знов захлинусь почуттям.
Ти не кохаєш? Не треба!
Тільки не проганяй,
Хмари розводити в небі
Твого життя дозволяй.
Долю мою неутішну
Міцно тримаєш в руках.
Не зневажай мене грішну –
Переборю я свій страх.
Ти – моє щастя і горе,
Чиста джерельна вода,
Свіже повітря прозоре,
Снага життя молода.
Цього безумства сліпого,
Серця слабкого нужди
Я не зречуся ніколи –
Буду кохати завжди!
Буду вдаватися в тугу,
Потім зірвусь та мерщій
З вірним “сапфіровим” другом*
Зникну в безодні нічній.
Згасне остання надія,
Сили, щоб жить, звідкіля?
Найзаповітніша мрія –
Схоже на тебе МАЛЯ.
Так! Над усе цього хочу –
Сина твого чи дочку,
Сонячну посмішку, очі,
Постать і душу легку.
27 вересня 2011р.
* - “сапфіровий” друг – автомобіль синього кольору
