На тій крутій, Тарасовій горі,
Стою в задумі і собі думаю,
О,Боже мій, як важко на душі-
Буть українцем, в українськім краю.
Така багата наша є земля,
Мабудь,у світі, кращої немає,
Чому ж тоді, моя й твоя рідня,
В чужих краях на хліб свій заробляє??.
Причина в цьому є лише одна,
Її давно, повірте, точно знаю,
Що в нас нема свого поводиря
Таким як Моїсей був для Ізраілю.
Щоб обєднав докупи нас усіх
Від Закарпаття і аж до Донбасу,
Щоб не ділив на Захід і на Схід,
Як ділять зараз Україну нашу.
Сказав іти- в Європу, не на Схід !!!
Всім треба знати українську мову !!!
Як залишить по собі добрий слід,
Щоб нам не було соромно потому!!!.
І вірю я, що стануться дива,
Воскресне Україна із руїни,
Розквітне, наче сад, наша земля,
Й вернуться її діти із чужини...
І пригорнеться мати до дитя,
Розкаже батько дітям гарну казку,
Збереться за столом уся рідня...
Й подякують всі Бога за ту ласку.
