"Хоч в Опанаса хата є,
І в Опанаса є дружина,
Є теща, є автомашина,
Є дача, є мала дитина,
Кума хороша є – Горпина,
У капшуку без ліку гривня,
"Коханка" є – ротвейлер Джина,
Є сад – в нім груші і малина,
Комп’ютер в Опанаса є,
Ну, все є: Опанас – вражина!
Ну, геть не наша він людина!
Ну, хай би гнув, і без спочину,
І вдень, і в ніч, як хоче, спину.
Та в Опанаса ж вада є –
Горілки, бачте, він не п’є!" –
Міркує так собі сусід.
Сусід у Опанаса є.
Сусід потроху, бачте, п’є.
Сусіда того звуть Омельком.
І в нього є гектар земельки.
І має сучку колі* - Фільку.
Й дружину одягнув в "недільку".
І це не гріх.
Все, як у всіх.
І Опанаса, і Омелька
Ріднить одне – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ:
- Мо–є-є! – він гне обом хребет.
Живуть сусіди – конкурують,
Непобудоване будують,
Як кажуть, дивляться в майбутнє.
- Мо-є-є! – душі обох присутнє.
Повільно в рівчачку тече
Струмок води. Тече й тече.
І в Опанаса, і в Омелька
Тече – підтоплює земельку.
Обом. Не десь там далеченько,
А на межі між двох садиб,
Де править бал "Якби-коли б-
Та хай би він!" – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ!
Через рівчак той тет-а-тет
Іще ні разу по-сусідськи
Пани не спілкувались близько:
Не їли сир укупі з миски,
Іще не пив ні разу квас
Удвох з Омельком Опанас,
Не пив ще Опанас з Омельком
Горілки чарочку повненьку.
І не розводив теревеньки:
- Тьху-тьху, тьху-тьху! – через плече…
Розтанув сніг, вода тече,
Тече, підтоплює земельку
І в Опанаса, і в Омелька.
І потихеньку, потихеньку
В городах плавають жаби.
- Та хай би він!..
Коли б!..
Якби!..
Чого це я один? Удвох!.. –
Вода наллялася у льох
І в Опанаса і в Омелька.
Була! Була колись земелька! –
Тепер б'є хвилею ставок,
Де у сусідів був садок.
Стоять сусіди у знемозі, -
Вода в хатах вже на підлозі, -
Стоять і колупають в носі,
Руками вперлися в боки.
- Оце податися б куди? –
В біді виношують думки.
Удвох біжать швиденько в раду –
Сільська нехай їм дасть пораду.
Аж там – такі самі дядьки! -
І їх втопили рівчаки.
І їх втопив – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ!
Та зберегти б авторитет:
- Стихія! Не даємо ради! –
У Київ б'ють чолом до влади. –
Рятуйте! Тонемо в водиці!
В хатах сягає до сідниці!
Коли б!..
Якби!..
Та хай би він!..
Ну хоч би вдарив хто у дзвін! –
Омелько каже: - Я б прибіг!
І Опанас: - Я б допоміг!
І голова сільської ради:
- Хіба б звертався я до вади
Оце в столиці? Та ніколи
Собі такого б не дозволив!..
Дуріє чаєчка, кигиче,
До рівчачка сусідів кличе
За чуб смикнути бадилину –
Страшної повені причину.
Сусід сусіда не гукає:
МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ не дозволяє.
