Він по собі залишив тихий блюз
І делікатно - аромат парфумів...
За мною, може, ходить дежа-вю,
Бо вже не вперше в мене стільки суму...
Я й на підборах побіжу за ним
І хай про гордість в мене не питає!
Та сумнів є, чи дожену коли?
Бо його тінь весь час цілують далі...
А що, коли я не наздожену?
Коли він просочиться знов між пальців?
І в тім побачать всі мою вину,
Що він - це сніг - не з'явиться і вранці...
29 грудня, 2011р.
Ангеліночко, оце дивуєш Ти рівнем, аж серце забилося швидше, читаючи вірш
я схиляюсь перед Твоїм юним талантом, Ти дивовижна
АнГеЛіНа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боже, які слова!..
Давно вже не читала Твоїх коментарів...
Та й шедеврами-віршами твоїми милуюся не досить часто... Мабуть, справжнє натхнення приходить також не щодня...