Я не така, як ти. Нам разом - надто тісно.
Заблукана стою, бо нікуди іти.
Дивлюся, як птахи собі будують гнізда,
а поміж нас гудуть напругою дроти.
Розірвано ланцюг. Ми випадкові бранці.
Ну, ось і все. Гуд бай! Ні щастя, ні жалю.
Так німо опада туман росою вранці…
Глибокий реверанс. Останнє дежав’ю.
Дорога. Поворот. Ще далі - перехрестя.
Стук каблуків. Авто. Дерев політ. Шосе.
Лекало почуттів. Для сліз – багато честі.
Не випите вино – розхлюпане усе.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володю, ти мене змушуєш червоніти.Це я для себе вважаю за честь мати подібних тобі юних читачів - якщо молоді мають бажання читати мої твори - це для мене чогось варте!Адже я хочу писати, як ви, йти в ногу з часом. Ну... життєвий досвід, звичайно - куди від нього подінешся? І від минулого не втечеш, не викинеш з пам'яті - воно не може не впливати на зміст. Але, як сказала Л.Костенко "блаженний стан душі мистецтву не сприяє". Головне, не бути банально-примітивною...Успіхів, Володю!