Не знакю як вам, а мені
Пройти перехожим не просто
Як десь ще стрічаю в моїй стороні
Каліку, що пару копійок просить...
І. Стефурак
Не знаю як вам, а мені
Болить устократ важче -
Здорова людина за працю свою
Зарплати півроку не бачить ще.
Не знаю як вам, а мені
Їм соромно глянути в очі,
Нужденні ідуть вчителі, лікарі...
Дяка за недоспані ночі.
Із праці ідуть повз крамниць вітрини
І погляд хнюпиться долі,
Хоч в цьому немає їх провини,
Живеться їм гірш, як в неволі.
Удома діти голодні ждуть,
Батьки у нестатках і холоді,
Окремі плюгавці в цей час жирують,
З гроша кервавого*, в золоті.
Бо ті хто над нами сидять угорі,
Про єдність й терпіння варнякають,
Самі за кордон - весь час вояжі,
Для себе побільше хапають.
Коли важко народу до світла йти
І треба крізь терни дертися,
То вам ватажкам - вперед іти,
А не у хвості тертися.
Бо треба не тільки красні слівця
І з крісел м"яких у юрбу кидати,
Потрібно горіти ясним огнем,
Шукати шляхів, боротись, страждати.
Тоді аж народ повірить вам,
Коли ви з ним із безодні
Майбутнього будете завтрашній день
Витягувать ще сьогодні.
*кервавого - діалектне, кровавого.
28.11.1997 р.
Такі сильні Ваші вірші і правдиві! Найстрашніше, що гноблять свої ж: дориваються до владного корита і втрачають людську подобу - жирують на горі інших. вірно дуже, дякую Вам!
Зеновій Винничук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
