Збігає ніч, мов біле молоко -
з розпечених долонь: тече додолу..
Тремтить сльозою студінь у вікно -
мигтіння свіч схилилося до столу…
По краплі тане спогад-силует
і воском оживає на папері –
малює Твій застуджений портрет
з очима незимових, теплих прерій…
Втікає ніч на вафельні дахи…
Я там у сні блукатиму до ранку,
А ти зерном гоститимеш з руки
довірливу, замріяну вільшанку…
_________
* Вільшанка – (малинівка, така назва вживається в російській мові)найближча родичка соловейка і дроздів, найкращих солістів наших лісових ландшафтів. Співочі здібності у неї не менші, хоча піснею вона відрізняється від своїх знаменитих родичів. Дуже активно співає в густих сутінках, а інколи і серед ночі при повному місяці. Схильність співати на вечірніх і ранкових зорях стала причиною того, що пташка отримала свою третю досить відому назву – зорянка.
Ваш твір прекрасний!
Моїх Лубен торкається малесеньке село Вільшанка. Наголос - від слова "вільха".
Поруч Мгарський монастир, Зажур-гора...
Поетична правка - неминуча!
Я ж про Лубни кажу Любни
(від слова "любити"), про місто Миргород - Тещоград...
Спасибі за натхнення.
Бажаю щиро Вам ВЕСНИ !
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мольфар знається з тою ніжною пташкою, навчився її розуміти...
Вірш гарний: плавне перетікання образів, гра світлотіней, звукові означення - все тут гармонійно.
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пташина тема чомусь близька мені...
