Хмари небо покрили,
Сонце сховалось у них.
Дні тяжкі наступили,
Цілий світ наче притих.
Вийшов я в зелений сад,
Де гуляв сірий туман,
Шляху не видно назад,
Тут потрапив я в капкан.
Як все сумно навкруги :
Дуб старенький тихо спить,
Підійшов я до води,
Та струмочок не дзюрчить.
Зникла десь радість моя.
Може й безглуздо звучить,
Але то правда гірка -
Складно на світі цім жить.
Несправедливість всюди
Переслідує мене,
Брехливі та злі люди
Серце шматують моє.
І навіть рідні з дому
Не можуть допомогти,
Тож прийдеться самому
Дорогу вірну знайти.
Довго я ходив, блукав,
Змучений в негоду йшов,
Але “рук не опускав”
І дорогу ту знайшов !
Я вже з неї не зійду,
Адже в рай вона веде,
До кінця по ній піду
І почну життя нове.
Життя, де є людина,
Котра мене втішає,
І хоч вона - дитина,
З нею душа співає.
Вона чудова, мила,
Дуже талановита,
Щастям нас осліпила
Зірка ця знаменита…
Ще розійдуться хмари,
Засіяє сонце знов,
І це не дивні чари,
А міцна дружня любов.
