Щиро дякую тобі, Ярославо,
Що мудрою в своїх батьків росла
І нігті в тебе від природи мами,
Не позичала в хижого орла.
Як подивлюсь на красних і не дуже,
Які страшні вкохали пазурі,
То хочеться кричати, любий друже,
Рятуйте, добрі люди, від орлів.
На устах твоїх усмішка приємна,
Немає маски-ляльки на лиці,
Бо все дала природа навзаємно,
Ми її діти на святій землі.
А Бог дарує розум, мрії, віру,
Надію на продовження життя,
В усьому треба знати міру,
В добрі й любові смисл буття.
Щиро дякую дякую тобі, Ярославо,
Що мудрою в своїх батьків зросла,
Дари у тебе від природи мами,
Жінка - світильник мудрості й добра.