Колись було таке все очманіле…
Брудні околиці, думки, як стічні води…
Тепер мені все стало зрозуміло…
Душа моя хильнула трішечки свободи.
На дорогах скрізь ідуть ремонти.
Очищаються водойми від сміття.
Й здається, наче, як експромтом,
Але, у даху мого, нове покриття…
В моєму місті нова пропаганда –
Усім жінкам дарують квіти…
Ми з нетерплячістю всі ждемо гранда
Старі, дорослі й малі діти…
А визнання те, лиш твоя усмішка,
Ти та богиня на яку тут уповають
Ти просто притулись до мого серця трішки…
І ти почуєш, як в моєму місті всі тобі співають…