А час біжить, біжить тікає
І мить прекрасну він не повертає,
Та ще не давно ми бігали скакали
І раділи,що нікого не кохали!
Та все пройшло,
І час вже не вернути,
І вже дитинство нам не повернути.
І ми тепер кохаєм,
І дуже ніжно обнімаєм.
Тепер ми згадуєм щасливо
Перші усмішки, перші сльози,
Перші признання у коханні.
Та ти пробач, пробач дитинство,
Якщо так швидко поспішаю,
До тебе знаю не вернуся,
Але дозволь, дозволь будь ласка
Ще залишитися на мить.
А час біжить...
Живи й насолоджуйся дитинством і не спіши в доросле життя (кохання). Дитинство повино перейти плавно в юність. Кохання приносить в зрілі душі радість, а хто спішить тому розчарування...
І щоб не жити потім з щербатою душею наповнюй її зараз красою, добротою і розумом... і щастя прийде в твоє серце.
Маленька лялька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Неплохо)
Но, кое что переделать нужно:
"... І ми тепер кохаєм,
і ніжно, щиро обнімаєм.
Тепер ми згадуєм щасливо:
перші усмішки і сльози;
наші перші признання.
...."
Если хочеш можешь не менять)***
Маленька лялька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
