Лечу, лечу, я птах, я птах,
Із краю в край перелітаю.
Летить життя. І я це знаю.
Мій дух, мій дух десь там, десь там,
Де ще не звідані простори,
Ніким не бачені кольори.
Люблю, люблю цей смак, цей смак
Пригод. Бо мандри – то хвороба,
Її позбутися незмога.
Чому, чому це так, це так?
Спитав би хтось. А я змовчу.
Пригод шукати я лечу.
Мовчу, мовчу. Співай, співай! –
Кричить мені навзд́огін вітер.
А за вікном тікають віти
Туди, туди, за край, за край.
Я не додому і не з дому.
Колись чи щастя, а чи втому
Знайду, знайду в світах, світах.
22.03.2012р.
