Пожовклі шпальта у газеті.
Розбиті, скручені слова.
Душа вмирає в лазареті.
Минулий випуск - не шкода.
Ніхто вже й словом не згадає,
Тираж он був, а вже нема.
В підвалі тихо догниває,
Стара, розбита новина.
Історію століття творять,
А ми лиш зморшки на її чолі.
І хоч банально, та говорять,
Мурахи ми на цій землі.
Десь згадка є що існували,
повітрям дихали, жили.
Ті скручені слова це знали,
та повторити не змогли.
У темряві лежать, ридають.
Слова стира гірка вода.
Чорнила із душі стікають,
А ти лиш спомин, ти була.....