Бджолиний рій немовби влип
В густий настій пахучих лип
В один із літніх вечорів,
Що правив князем у дворі,
Що повернувся із віків,
В путі зітерши сто підків,
Щоб пити з кубка цей нектар
У колі гриднів та бояр,
Де мов світильник-смолоскип,
Хтось місяць запалив між лип,
От вечір- князь отут й приляг,
Якраз вертаючись з варяг.
А чи вертаючись з болгар.
Ледь скинув ратний свій тягар?
Чи з Візантії повернувсь
Й нових богів везе у Русь?
Та, словом,князь втомивсь,як віл.
І слуха ладні гуслі бджіл.
Вже й ніч пливе(хоч не навроч!)
Княгиня в блисках узороч!
І вийде радо князь навстріч…
Яка смиренна й тиха ніч!
Таке п’янке цвітіння лип,
Що хоч пускайся в плач та хлип!
…І линеш в княжодобу глиб,
Коли п’янить цвітіння лип.
