Їхав якось я додому старим "Мерседесом",
В Миколаєві це було, чи може в Одесі.
Враз оця клята машина неначе сказилась:
Серед жвавої дороги взяла й зупинилась.
Я в моторах не знаюся, надіюсь на Бога -
То ж набрав простенький номер, й чекаю підмогу...
Знаю, швидко не приїдуть, а часу - без ліку.
Як водій, що дещо тямить, включив "аварійку".
І сиджу собі тихенько, тамую тривогу,
В думках кляну "Мерседеса" і оцю дорогу...
Враз хтось ззаду зупинився, й давить на сигнала.
Дивлюсь - за кермом дівчина, неначе з журнала:
Білявенька, ніжна й мила, очі, як у феї.
Я з машини вискакую і миттю до неї.
- Що ж ти стала, як вкопана, о, прекрасна діво?
Що, не можеш об"їхати справа, або зліва?
- Як же мені це зробити, хто тут в біса знає?..
Адже в вас на різні боки поворот моргає...
"Білявенька" ситуація! 
