День в сутінках вечірніх домліва,
А ти в моїх обіймах умліваєш,
Кричить твоя оголена душа:
«Візьми мене! Візьми мене!... Благаю…
Пести мене… Цілуй мене… Кохай…
Торкнися струн розніженого лона…
Мирослав Артимович Іронічне
http://maysterni.com/publication.php?id=80626
День в сутінках вечірніх домліва,
А ти в моїх обіймах умліваєш,
Від спеки геть спітніла, ледь жива,
З двох моїх "я", ти краще вибираєш.
Невдячна справа це, повір мені,
Вони обоє зараз неспроможні.
З віагрою, я був би на коні,
Та, з моїм серцем, це мені не можна.
День в сутінках вечірніх домліва...
Тож спи, кохана, завтра тобі рано.
Хотіла чути не такі слова?..
Та спи, не сип мені ти сіль на рану...
03.08.2012
