Насправді так легко за плечі тримати коханих,
дивитись на зорі і мріяти тишею днів.
Ти десь за кордоном милуєшся запахом п'яним,
чекаєш на сонце, що тихо крадеться між снів.
Чекаєш на те, що у свій його снів повернешся,
доторкнешся до крил і у вирій фантазій злетиш.
Хтось вночі небом плаче, а ти наче янгол смієшся,
ти отримала щастя, і коханням ласкавим тремтиш.
Насправді так легко за плечі тримати коханих,
дивитись на небо і дихати голосом днів.
Ти десь за містами накрився туманом останнім,
живеш ти думками, що тихо блукають між снів.
Чекаєш на те, що твій янгол до тебе вернеться,
зігріє словами, даровані небом тобі.
Усе повернеться, бо янгол твій тихо сміється,
ти грієш коханням, що міцно живе десь в собі.
