Інколи здається, що розум покидає,
У душі гримить палаючий вулкан....
Інколи здається, що виходу немає,
А серце моє попало у капкан!
Інколи здається, що світло неймовірне,
А ніч сховалась у життя чиєсь.....
Інколи навколо, все так тихо й мирно,
А буває що зникає світ увесь!
Зараз світлі миті покидають розум,
Хмара -дія скупчилась в кулак,
Впало яблучко на землю з возу,
Затріщав розірваний піджак!
Яблучко котилось із гори в туман,
А навколо ікла клацали голодні,
Чиїсь губи вже осушують фонтан,
Заридали Зорі в небесах холодні!
Яблучка Ти зблизька не побачиш,
Встань на Гору , й запали Вогонь!
І від того, що побачиш, ти заплачеш,
Сивина торкнеться твоїх скронь!
МОже враз ти втратиш мови дар,
Образ яблучка такий сентементальний.......
Поклади серденько на вівтар.....
І Поринь у світ сокральний!!!!!!!
Інколи здається, що світло неймовірне,
Світла Вам і добра!
