Коли я схиляюсь
над дзеркалом,
лиш на мить,
лиш секунду єдину,
бачу в нім
мою юність радісну,
твої очі
відкинуті в безвість,
неусміхненість звабна,
казав ти,
я недбало всміхалась…
Коли я загиблююсь в очі,
що невидимі поряд нікому,
сумно голову ти схиляєш
і зникаєш,
Туди зникаєш...
Коли хочу твій погляд відчути,
я ховаюсь у сон, чекаю..
Ти буває приходиш,
сумно
головою мені киваєш,
я ж усмішку твою чекаю...
Коли я схиляюсь над дзеркалом,
коли тихо ховаюсь в доранкове -
все чекаю…
Тебе...
Із дзеркала…
