На зорі незалежності, брате,
Ще не впали московські окови,
Нас лякали тобою у хаті,
Сину волі, палкий Чорноволе!
Ти стрімкий, наче зірки політ,
Твої дії швидкі і блискучі,
Чарував мислі творчої літ,
Вчинки смілі, безстрашні, рішучі.
Я зустрівся з тобою в столиці,
Чув промову твою вогняну,
Бачив щирі усміхнені лиця,
Люд стрічав українську весну.
Захід, Схід, Південь, Центр, стольний Київ,
Ми з тобою єдина сім'я,
і очолив ти Рух за наш Київ,
Незалежність - щоб воля жила.
Зашипіло гадюче поріддя,
Що ти голову гордо тримаєш,
По-злодійськи в Рух кидали груддя,
Мабуть ждали, що ти ся злякаєш.
Не відрікся ти Руху, у русі
Підстеріг тебе кат у "Камазі",
Твоя щирість у кожному русі,
Жаль, із нами тебе вже немає.
Квітують думки, твоє слово живе,
А діла ждуть людського прибою,
І не зникне в віках славне ім'я святе,
Ти був завжди готовим до бою!
Вічна пам'ять В'ячиславу Чорноволу
Дуже хороша і шляхетна була людина. Побільше б таких нам...
Хай земля йому буде пухом
Вам Зіновія дякую за такі гарні слова присвячення.
Зеновій Винничук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00