я готую зміни в іржавій каструлі,
ти так чуйно рахуєш усі мої здатності
й вади,
що колись я не втримаюсь
і лишень втіхи ради,
впаду.
ось тоді всі дари передбачення
раптом стануть набутими вщент.
наша близькість замовкне розпачливо
і складе нам з повторень букет.
геть без остраху,
змучений спрагою,
ти осушиш три склянки дня
і війна буде програна,
грець з відвагою,
взявши варив моїх незнання.
ти так чуйно,
мені не належачи,
пишеш іншості про снагу.
неприступною псевдовежею
возведуся під шурхіт струн.
і для рішень твоїх обачливих
я зіграю цю гру падінь.
хай не має надсила значення,
але є в ній пророцтва тінь.