Ну що, скоро день Святого Валентина....День, якого я дуже боюся....Я боюся тому, що мені тебе не вистачає і я можу не витримати та написати тобі...Боляче.. 01.08.2012....Привіт...Бувай...Мені б тільки повернути цей час назад, я б усе по іншому зробила. Я б ніколи не відпускала тебе з своїх обіймів, я б ніколи б не хотіла б нічого іншого крім того, щоб тебе цілувати та обіймати і це ніколи б мені не набридло. Не вірите? Правильно, я б не просто би тебе не відпустила, я б і сама не пішла....А тепер все по іншому, адже в тебе все добре, мабуть. Інколи читаю твої статуси вконтакті, та ні не інколи, а кожного дня, два рази на день, я не можу без тебе. Сьогодні ти написав \"01.08.12-29.11.12 ніколи не забуду той час, і ту, яку люблю, жаль, що доля вирішила по-іншому(\" Ти ж навмисно, правда? Тобі подобається, коли я плачу? Коли моє серце не витримує?А колись ти говорив, що мені хвилюваться не можна, що я ніколи плакати не буду через тебе....Ось так...І тепер кожного вечора у мене \"сповідь ідіотки\".Мене жаліти не треба, я цього просто не хочу, від цього тільки гірше, я думаю лише про тебе. Чому так? 29.11. день останнього дзвінка....Це й все...Я обіцяла не дзвонити і не писати тобі, обіцяла про тебе не думати, та чорт, я ж жити без тебе не хочу.Без тебе повітря навіть не те, без тебе й рухатися не хочеться, без твоїх обіймів, без поцілунків, без слів....Та про що ж я? Пожалійте мене, будь-ласка, я помираю без нього....Я більше не посміхаюся та не радію, я працюю з раннього ранку та до пізнього вечора тільки для того, щоби тебе забути... А потім 5 таблеток \"НОВОПАСИТУ\" і спати, щоб не думати....Чи на довго????,Напевно на все життя, бо так треба, так вирішив ти.
Хо, бли-и-ин... Побыл в облачении священника-исповедальника. Чуть сердце не разорвалось. Уминца, не-твоя. Так нараспашисто мало кто может. А тот он, значит, был не тот... За будущее
не_твоя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
наверное не "он", но больно как-то
