Йшов чоловік і їв велику булку.
А гріло сонце, тепленько було,
Він сів на лавку, розстібнувши куртку,
І повернув до сонечка чоло.
Сидів, хвилинку трохи ще жувавши,
А потім вже наївся й перестав.
Поклав на лавку булку, полежав ще
На спинці тої лавки і – заспав.
Малий горобчик з деревця навпроти,
Що ввесь цей час лиш весело співав,
Замовк раптово, біля дядька скочив
І дзьобиком до будочки припав.
Дзьобнув – цвірінькнув раз чи другий,
Напевне таки добре радий був.
Не чує дядько, певне сонний дуже,
Й про булочку свою зовсім забув.
Горобчик собі стриба, дзьоба, чірка,
На лавку біля нього інший підсіда.
Попідбирав спочатку дальні дрібки,
А потім й за велику булку взявсь.
Було їх двоє, там прилетів третій,
Четвертий, п’ятий… Так собі досить.
Вже й полетіли ті, що були перші,
А дядько й далі смачно собі спить.
Вкінці дошарпали ту булку горобці,
Добились між собою, дотовклися:
Шматок цей опинився на землі,
Під чоловіком, що так легко в сон впустився.
Проїхала із звуками “ноль-три” –
Прокинувсь й на годинник подивився,
Рухнув ногою, долякавши горобців,
І, як говорять, знову відключився.
Напевне йому добре таки спалось,
А горобцям припала булка до смаку.
Під лавку їх багато назліталось,
А чоловік ні разу навіть не рухнувсь.
Тривала сценка ця іще з годину:
Спав дядько, шумно їли горобці.
А коли їжа все ж таки скінчилась,
То й сон пройшов також вкінці кінців.
І потягнувся вуйко, застібнувся,
Встав з лавки, щось з ноги стріпнув.
Про булочку свою, здавалось, чи забувся,
Чи, може, спеціально навіть і заснув…
Я встала, заховавши в сумку ручку
І карточку із віршем із подій…
Невже йому там спалося так зручно,
Що встигли з’їсти булку горобці?
11. 04. 2002р.
ID:
408784
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 13.03.2013 23:19:33
© дата внесення змiн: 13.03.2013 23:19:33
автор: ХВіСт
Вкажіть причину вашої скарги
|
