ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Дала б своєї сліпоти… (доні)" АВТОР: Наталя Святокум
***************************************************************
Моя дитинка золотава
Рахує крапельки свої,
Вже по щокам вони стікають,
А вчора ще були сухі.
Моя дитинка не журися,
Навіщо ж ця тобі журба,
Я б подарила тобі крила,
Щоб в небі ти завжди була.
Я б подарила тобі радість,
Щоб усміхалась завжди ти,
А сльози ті взяла б до себе,
Щоб серце краяли вони.
Твоя туга тече поволі,
І біль неначе від вогню,
Це хрещення твоє водою,
Сльозми нестерпного жалю.
Я б подарила тобі спокій,
Та не захочеш взяти ти.
Така примхлива наша доля,
Пізнати все бажаєм ми.
Прощення я б тобі бажала,
Та ти й сама його знайдеш,
Бо на дорозі вмінь дорослих,
Не раз колінка ще зітреш.
За тебе душу я б віддала,
Усе своє б подарувала,
Та з величезного майна,
Мовчання лиш моє взяла...
