ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Ти слів докори не кидай на вітер…" АВТОР: На-д-е-ж-да
********************************************************************
Як прикро, я скажу тобі в останнє, що ми з тобою наче вороги.
Колись ми йшли дорогою кохання, а потім розійшлись наші шляхи.
Шукати винних, в тім нема потреби, останній подих наших почуттів,
Нестерпним болем розіллється в серці німа отрута вже самотніх днів.
Залишу в спокої свої душевні рани, не стану їх прилюдно розпинати,
Хай краще в спокою загоюються рани, не стану шкірки з серця я здирати.
Колючі спомини я викину у прірву, забуду все, що зможу я забути,
Образи всі твої залишу я в минуле, не стану більше я минулим жити.
Хай буде так, як ти того хотіла, не змушую тебе інакше жити,
Свій шлях ти вибрала сама не вірно, чи вірно - хай розсудять з часом інші.
Моїх думок бурхливі перекати, як після шторму каламутні води,
Та я бажаю, щоб в твоїм житті настали, любові щирої натхненні роки.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце ти в яблочко. Та майбутнє, нажаль, а може і на щасття, ми не знаємо, тож жити фантазіями не варт. А от жити теперішнім саме те, що треба. Нащо те минуле і майбутне, не крадіть у себе ТЕПЕРІШНЕ!!!
Дякую, Іринка