Все нібито вирішує народ.
Як сказане́, то ніби так і буде.
З народу, ніби, всі виходять в люди
і потім кожен, ніби патріот,
обов’язку святого не забуде.
Ось і прийшли.
І знову – все не ті.
Одним уже й тюрма не допоможе,
у інших – брак блакитної кості,
а діти стали
раптом –
сім’я Боже.
Прийшла пора Невронам записним
не тільки нездійсненне обіцяти,
а краще – повернути «место свято»,
що помилково віддане блатним,
для слуг народу –
надто дорогим,
та надто ненаситним, хоч багатим.
О! Ці – з народу. Хлопці хоч куди,
пов’язані і кров’ю, і брехнею,
сухими вибираються з води
і з ополонки – в дні перед кутею.
За всіх, звичайно, відповість – вона.
І одержимі бісами з бомонду
святкують, що по їхньому закону
на «свято место» вдерся сатана,
біблійний звір по кличці – легіони.
І знову: опозиція без рук,
тотальний страх від наслідків свободи.
Гвалтує оптом головний павук
всю в вроздріб розпорошену породу.
І резюме розлогих інтерв’ю:
– Всі починають ближнього любити…
…як тільки візьмуть в руку булаву!
Куди не кинь, а наша карта бита.
Вони собі гризуться за корито,
а людям все підсовують траву.
Хамелеони та слизькі вужі
усі місця пригріли за прогнозом.
Паруються пани й товариші.
Біжать позаду дурники за возом.
І правлять бал намісники чужі.
Народ прозрів,
як жаба під гіпнозом.
Без покарань в обітований край
не пропускає Божий серпентарій*.
Плотами з трупів виплив «пролетарій»
з-за териконів
у столичний рай.
* – Одне з Божих покарань біблійного Єгипту – нашестя різноманітної га́дини
Сміливо, алегорично! Проте, не до сміху,
на жаль! Якби ж то "виплив [лиш> «пролетарій»
з-за териконів у столичний рай", а то махровий кримынал! "Наперсточкики" та шапкокради заполонили... і не тільки столицю! Всю Україну! Пахне вже спаленим, та на цей раз "свого" Вони - "добродбаї" - не віддадуть. Будуть "шкарябати" цілісність країни та "заривати" добро аж до вибуху та розколу унітарної! Сподобалось. Захольте на каву
Сміливо, алегорично! 
Проте, не до сміху,
